Інтерес до вивчення життєвого шляху та наукової спадщини Олександра Олександровича Рябініна-Скляревського останнім часом значно підвищився, хоча 130-та річниця від дня народження вченого (11 травня 1878 р.) у наукових та громадських колах не викликала уваги. Неповний бібліографічний покажчик праць (якби його зараз опублікувати), де згадується Рябінін-Скляревський чи його праці, налічує наразі більше 150 позицій, але це не є свідченням того, що його біографія чи наукова робота достатньою мірою досліджені й дозволяють оцінити особистий внесок історика у розвиток науки, через що неодноразово зверталась увага на нагальну необхідність укладення ґрунтовної бібліографії праць вченого1. Відсутність повної бібліографії творів О.О. Рябініна-Скляревського, розпорошеність документальних джерел (які, в-основному, неопубліковані) в різних архівосховищах України та Російської Федерації, є головними проблемами у справі вивчення життя та діяльності історика. За останнє десятиліття дослідниками здійснена значна робота по виявленню та введенню у науковий обіг архівних документів, що стосуються О. Рябініна-Скляревського. Так, кримінальні справи з архівного фонду Управління СБУ в Одеській області використала, а також витягами опублікувала в тексті своїх статей Г. Малинова2, а деякі з листів О. Рябініна-Скляревського були опубліковані Л. Мельник3 та Т. Папакіною4. У різному вигляді вийшли в світ друком деякі раніше неопубліковані праці історика. Зокрема, були надруковані статті: «Запорозькі заколоти та керуюча верства Коша ХVІІІ століття»5, «Масонские эмблемы и шифры (Частная коллекция в Одессе)»6, «Херсонський гурток Русова. 1885-1889»7; ще не опубліковані, проте вже віднайдені по архівах декілька інших статей. Втім, незважаючи на такі успіхи, фактично до цього часу існує лише одна праця, що з певною докладністю висвітлює життя та діяльність Олександра Рябініна-Скляревського (книга Г.Л. Малинової та І.В. Сапожникова)8, яка, попри всі свої позитивні сторони, жодним чином не може бути визнана монографією, як її чомусь називають9. У цій роботі вперше введено до наукового обігу значний обсяг архівних документів, на які, в силу специфіки теми, раніше не звертали особливої уваги. Серед опублікованих у згаданій книзі документів є й фрагменти особової справи викладача Одеського інституту народної освіти О.О. Рябініна10. Тобто, згадане видання можна вважати першою спробою публікації даних архівних джерел, що є значним кроком вперед у справі вивчення життя та діяльності історика, адже загалом опублікованих документів за темою занадто мало. Особова справа Олександра Олександровича Рябініна складається з наступних документів:
- посвідчення про роботу О.О. Рябініна викладачем Одеського ІНО по кафедрі історії культури з 29.08.1921 р. до грудня 1922 р.11;
- автобіографія12;
- анкети викладача Одеського ІНО13;
- «Опросный лист для научных деятелей»14.
Найбільш інформативними документами з особової справи є анкети викладача та автобіографія, написані О. Рябініним власноруч. Зокрема, в анкетах вказані основні етапи навчання, наукової та викладацької діяльності вченого, склад сім’ї та адреса мешкання, перераховані основні наукові роботи станом на початок 1923 р. Олександр Рябінін підраховує свій педагогічний стаж – 9 років, з яких 3 – у вищій школі. На цьому ж аркуші зустрічаємо відомості, які поки що не підтверджуються жодними іншими джерелами – про роботу О. Рябініна в Педагогічному комітеті Управління військових учбових закладів України в м. Києві протягом 1919 р.15
Автобіографія є найбільш розгорнутим викладом життєвого шляху О. Рябініна за період до 1922 року. В автобіографії Олександр Олександрович вказує на такі етапи своєї роботи, як викладання у 1907-1909 роках топографії в Одеському військовому училищі; робота у петроградському видавництві Ситіна в якості співробітника з перегляду рукописів; відрядження у 1911 році для наукової роботи до Швеції, підсумком якого стала доповідь «Скандинавские хроники и русские летописи» (до речі, конспект доповіді 1921 року було представлено автором на конкурс в Одеському ІНО. На жаль, про подальшу долю цього рукопису нічого не відомо, тому необхідно продовжувати пошуки і в цьому напрямку). Згадано О. Рябініним і про причини його звільнення з військової служби в російській армії 1917 р. – за хворобою. За словами історика, в цей період ним було написано декілька статей для газети «Русское Слово». Співробітництво О. Рябініна в цій газеті, а також у друкованому органі гуртка демократично налаштованих офіцерів «Военный голос» – також не вияснені до кінця сторінки біографії вченого, які потребують додаткового дослідження та перевірки. Не зовсім стикуються між собою відомості з анкет О.О. Рябініна та деяких інших документів. Зокрема, в анкеті особової справи в графі «Отношение к военной службе» вказано, що заповнювач анкети знятий з військового обліку, як звільнений зі служби у зв’язку з хворобою (вказана й підстава наведених відомостей – телеграма Командного Управління Штабу Червоної Армії від 24 лютого 1922 р. № 413185)16. Однак, в одному зі списків офіцерів Червоної Армії, опублікованому Штабом РСЧА, О.О. Рябінін значиться військовослужбовцем на 1 березня 1923 р., тобто, більше ніж через рік після вказаної Рябініним дати звільнення зі служби17. Як бачимо, не завжди наявність архівних документів дає змогу повністю прояснити певні моменти з життєпису конкретної особи. В контексті вказаного важливим залишається встановлення не лише дати звільнення Рябініна з військової служби, а й причин виникнення таких невідповідностей. Чи вкралась помилка в документацію Штабу РСЧА, чи з якихось причин О. Рябінін вказав неправдиві відомості в своїй особовій справі? Необхідно також відзначити, що значна кількість наукових праць історика внесена до існуючої наразі бібліографії лише на підставі інформації з його особової справи, оскільки знайти їх поки що не вдалося. До цього переліку відносяться такі твори, як: «Сторожевая служба пехоты в русско-японскую войну» (два видання, 1908 р.), «Ночные действия войск. Примеры военной истории. Тактика. Обучение. Военно-историческое и тактическое исследование» (1910 р.), «Шинтоизм в Японии» (1911 р.), «Древности Волыни» (1912 р.), «Милиционная армия как система вооруженных сил в современном государстве» (1921 р.; також варіація чи попередня версія цієї праці – доповідь 1920 року «Швейцарский Союз и милиционная система»), згадана раніше доповідь «Скандинавские хроники и русские летописи». Крім цього, з документів особової справи дізнаємось про курси лекцій, які О. Рябінін викладав під час своєї педагогічної роботи в різних навчальних закладах. Вказано, що темами цих курсів були: «Історія революційних воєн 1848-1849 рр.», «Американська громадянська війна 1861-1865 рр.», «Історія первісної культури», «Історія революційного руху в Росії», «Англо-бурська війна», «Балканські війни1912-1913 рр.», «Історія соціалізму». Під час роботи у військових навчальних закладах О.О. Рябінін також викладав курси геодезії та топографії. Тому ще одним із завдань, які висуває перед нами вивчення особової справи Олександра Рябініна, є розшук конспектів цих лекційних курсів, планів занять (якщо вони були), документів оцінки рівня знань слухачів, заповнених та підписаних викладачем Рябініним.
Таким чином, особова справа викладача Одеського інституту народної освіти Олександра Олександровича Рябініна не лише сама по собі є цінним джерелом до вивчення життя та діяльності вченого, а й ставить перед дослідником нові питання та завдання, відповідь на які може значно розширити межі відомого на сьогодні. Однак справа не містить деяких документів діловодного характеру, зокрема, заяви про прийняття на роботу до інституту, наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Відсутність цих документів не дозволяє точно встановити період, протягом якого О. Рябінін працював в ІНО. Можна зробити припущення, що в процесі свого існування особова справа зазнавала вилучення деяких документів, адже, якщо порівняти справу О. Рябініна з особовою справою іншого викладача ІНО – професора А. Музички, то бачимо, що остання більш укомплектована документами про перебіг викладацької кар’єри свого власника18. Вважаємо, що деякі документи з особової справи О. Рябініна могли бути вилучені співробітниками органів державної безпеки під час перебування вченого під слідством у 1931 та 1937 роках. Це припущення буде перевірено під час роботи з кримінальними справами О.О. Рябініна-Скляревського. Хоча, цілком можливо, що кримінальні справи відповіді на це питання не дадуть, оскільки дослідники вже вказували на порушення при проведенні розслідувань стосовно О. Рябініна та невелику джерельну цінність зібраних у них документів19. В цілому, вивчення особової справи викладача Одеського ІНО О.О. Рябініна дозволяє виділити значний обсяг інформації про життєвий та науковий шлях історика та архівіста та визначити подальші перспективи архівних пошуків.
1. Бузейчук В.М. Деякі доповнення до бібліографії творів О.О. Рябініна-Скляревського // Лукомор’я: Археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. Вип. 2. – Одеса, 2008. – С. 187-190; Його ж. О.О. Рябінін-Скляревський як історик козацтва: стан вивчення наукової спадщини у контексті необхідності доповнення бібліографії творів // Матеріали ІІІ всеукраїнської науково-практичної конференції «Історія запорозького козацтва: в пам’ятках та музейній практиці» (Запоріжжя, 9-10 жовтня 2008 р.). – Запоріжжя, 2008. – С. 172-176; Його ж. Генерал, історик, архівіст (до 130-річчя від дня народження О.О. Рябініна-Скляревського) // Полігон: Військово-історичний збірник. Вип. 1 / Міжрегіональна асоціація дослідників військової історії. – Одеса, 2008. – С. 65-68.
2. Малинова Г. Дело антисоветской немецкой организации преподавателей Одесского педагогического института // Одесский Мартиролог: Данные о репрессированных Одессы и Одесской области за годы Советской власти / Сост.: Л.В. Ковальчук, Г.О. Разумов. – Т. 1. – Одесса, 1997. – С. 710-720; Її ж. Рябінін-Скляревський Олександр Олександрович // Українські архівісти: Бібліографічний довідник. – Вип.1. ХIХ ст. – 1930-тi роки. – К., 1999. – С. 291-292.
3. Мельник Л.М. З листів дослідників історії Південної України до Михайла Грушевського // Архіви України. – 2000. – № 4-6. – С. 38-42.
4. Папакіна Т.П. З історії втрачених видань Всеукраїнської Академії наук: збірник «Полуднева Україна» // Архіви України. – 2001. – № 6. – С. 16.
5. Опубліковано в кн.: Малинова Г.Л., Сапожников И.В. А.А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии / Отв. ред. Г.В. Сапожникова, науч. ред. Л.Л. Зализняк. – Одесса-Киев, 2000. – С. 83-178.
6. Опубліковано як додаток до статті: Малинова Г.Л., Сапожников И.В. А.А. Рябинин-Скляревский и штрихи истории Одесского национального университета // Архів. Документ. Історія. Сучасність: Збірка наукових статей та матеріалів / Праці державного архіву Одеської області. Т. ІV. / Архів Одеської області Державного комітету архівів України. – Одеса, 2001. – С. 141-142.
7. Рябінін-Скляревський О.О. Херсонський гурток Русова. 1885-1889. – Запоріжжя, 2003.
8. Малинова Г.Л., Сапожников И.В. А.А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии / Отв. ред. Г.В. Сапожникова, науч. ред. Л.Л. Зализняк. – Одесса-Киев, 2000. – 222 с. – (Труды Государственного архива Одесской области. – Т. I).
9. Білоусова Л.Г., Малінова Г.Л., Мальченко В.М., Сапожников І.В. Перша Міжнародна науково-практична конференція «Архів. Документ. Історія. Сучасність» // Архіви України. – 2000. – № 4-6. – С. 41; Маленко Л.М. Дослідження спадщини О.О. Рябініна-Скляревського [Рец. на:] Малинова Г.Л., Сапожников І.В. О.О. Рябінін-Скляревський: матеріали до біографії. – Одеса-Київ: Елтон-2 – Гратек, 2000. – 222 с. // www.cossackdom.com/recenziji/malenko
10. Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). – Ф. Р-1593. – Оп. 1. – Спр. 286.
11. ДАОО. – Ф. Р-1593. – Оп. 1. – Спр. 286. – Арк. 1.
12. Там само. – Арк. 2, 2-зв.
13. Там само. – Арк. 3-4.
14. Там само. – Арк. 5, 5-зв.
15. Там само. – Арк. 3.
16. Там само. – Арк. 1. Частково опубліковано в кн.: Малинова Г.Л., Сапожников И.В. А.А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии. – С. 43.
17. Список лиц с высшим общим военным образованием состоящих на службе в Рабоче-Крестьянской Красной Армии. Составлен по данным к 1-му марта 1923 года. – М., 1923. – С. 194.
18. ДАОО. – Ф. Р-1593. – Оп. 1. – Спр. 222. 19. Малинова Г.Л., Сапожников И.В. А.А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии. – С. 28; Маленко Л.М. Вказ. праця.