Створення українських Збройних Сил та їх розвиток викликали спроби розробки та впровадження спеціальної символіки для органів управління, видів Збройних Сил та родів військ, військових частин та установ. До військової символіки належать прапори видів ЗС та родів військ, штандарти вищих посадових осіб армії та флоту, нарукавні та інші знаки. Протягом 1990-х рр. така символіка розроблялась та вдосконалювалась, продовжується цей процес і зараз. Наявність на даний час вже значного масиву предметів військової символіки зумовлює появу спеціальних військово-історичних розвідок даного напрямку. За твердженням довідкової та теоретико-методологічної літератури, дослідження, об'єктом яких є військова символіка (у такому складі, який вказано в попередньому абзаці), відносяться до сфери емблематики1. Проте таке трактування завдань цієї спеціальної історичної дисципліни не може задовольняти науковців з огляду на сучасний стан емблематики у світі. Існує СІД, яка вивчає нагороди та історію нагородної справи - фалеристика. Вексилологія досліджує прапори та штандарти. Геральдика (з якої виділились названі дисципліни) має об'єктом вивчення різноманітні герби, у т. ч. військові. Окремі елементи символіки (знаки розрізнення, кокарди) вивчаються у межах уніформістики. Таким чином, на нашу думку, військова або військово-історична емблематика має об'єктом вивчення емблеми видів Збройних Сил та родів військ (як наочні - для використання у вигляді плакатів, тощо, так і призначені для носіння на форменному одязі) та нарукавні і подібні їм знаки, переважно нашивні. Останні у повсякденному житті мають декілька означень - шеврони, нашивки й т. д., однак в офіційних документах, зокрема Наказі Міністра оборони стосовно правил носіння військової форми одягу, іменуються нарукавними знаками2. Справа вивчення появи та розвитку нарукавних знаків є досить новою для України і цілком не оформленою, як галузь наукової дисципліни. Досить сказати, що єдиним видавничим проектом, який висвітлює проблеми української військово-історичної емблематики, є «Військово-історичний альманах» Центрального музею Збройних Сил України. На сторінках цього видання протягом 2000 - 2007 рр. були опубліковані декілька спроб досліджень з цієї дисципліни. Матеріали були присвячені символіці Прикордонних військ3, нарукавним знакам ВМС4 та ВПС5 України. Найповнішим наразі зібранням публікацій джерел з теми (зображень нарукавних знаків) є каталог «Військова символіка України. Нарукавні знаки (1992 - 1999)», виданий тим же таки ЦМ ЗСУ 1999 року6. А проте, навіть за вказаний період у каталозі опубліковано далеко не всі нарукавні знаки українських військових формувань, що свідчить про деяку поспішність підготовки видання до виходу друком. Продовження цієї, без сумніву потрібної, справи поки що немає. Треба зазначити, що дослідження історичного розвитку української військової символіки новітнього часу наразі є дещо передчасними, оскільки маємо поки що лише першу генерацію нарукавних знаків, які здебільшого розроблялись на пустому місці, без урахування попереднього досвіду (через його відсутність). Можливі певні компаративи з символікою армії УНР, УГА, військових формувань українських націоналістів, досвідом використання нарукавних знаків у Радянській Армії. Проте джерельна база таких досліджень досить незначна, що не дозволяє робити повномасштабні узагальнення. Наша публікація покликана виконувати ту ж функцію, що й перелічені вище праці - поповнювати джерельну базу української емблематики. Жоден з представлених нами нарукавних знаків не увійшов до згаданого каталогу, й таким чином, ці зразки залишаються невідомими навіть для дуже вузького кола фахівців. Військові частини, на приналежність до яких вказували публіковані символи, за часів свого існування були частинами зв'язку Південного оперативного командування (ПівдОК, колишній Одеський військовий округ) безпосереднього підпорядкування. Це означає, що дані військові частини були окремими (не входили до організаційно-штатної структури з'єднання чи об'єднання), а командири цих частин підлягали напряму начальникові управління зв'язку Південного ОК. Доля цих частин - 1615-го окремого навчального батальйону зв'язку, 2-го окремого полку зв'язку (лінійного) та 806-го окремого Уманського гвардійського орденів Червоного Прапора та Богдана Хмельницького лінійно-вузлового полку зв'язку - є доволі типовою для сучасної української реальності. Протягом першої половини 2000-х років ці частини були розформовані «у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України» і на даний час не існують.
 |
| Нарукавний знак 2 окремого полку зв"язку для парадно-вихідної форми одягу |
Зразок 1 - нарукавний знак 2 опз. Частина була створена до 1 жовтня 1998 р. на базі розформованої 122-ї окремої бригади зв'язку. До цього ж часу відноситься й поява нарукавного знаку. Він являє собою фігурний щит з полем синього кольору, обрамлений червоним кантом. У центральному полі щита зображений Малий державний герб України на фоні стилізованого символу військ зв'язку України - перехрещених стріл та поштових ріжків, над яким на червоній стрічці розміщено скорочену назву частини. У верхній частині знаку - напис «Війська зв'язку України» двома рядками на стрічках синього та жовтого кольору. Маємо зауважити, що тут допущено помилку, адже 2 опз організаційно входив до складу Південного ОК Сухопутних військ України, а не військ зв'язку. Поки що нам не вдалося встановити особу розробника цього нарукавного знаку, тому не можемо визначити, з яких причин сталася така недоречність. Зразок 1 був розроблений для повсякденної та парадно-вихідної форми одягу, нашивався на рукав на відстані 12 см від плечового шва.
 |
| Нарукавний знак 2 окремого полку зв"язку для польової форми одягу |
Для польової та повсякденної камуфльованої форми одягу існував варіант нарукавного знаку, виконаний на основі з камуфльованої тканини. Кольори елементів нарукавного знаку у такому варіанті змінювались на оливковий та коричневий (можна порівняти зі зразком 2), гаптовані синтетичними нитками. Нарукавний знак, представлений у вигляді зразка 2,
 |
| Нарукавний знак 806 окремого полку зв"язку для польової форми одягу |
належить 806-му окремому Уманському гвардійському орденів Червоного Прапора та Богдана Хмельницького лінійно-вузловому полку зв'язку. 806 опз сформований протягом 2004 - 2005 рр. на базі 120-ї окремої Уманської гвардійської орденів Червоного Прапора та Богдана Хмельницького бригади зв'язку, спадкоємиці однієї з уславлених на полях Великої Вітчизняної війни частин. На початку 2006 р. до складу 806 опз увійшли залишки 2 опз, у результаті чого полк з вузлового став лінійно-вузловим. Новоутворений таким чином військовий організм успадкував від 120 брз почесні звання, найменування та нагороди, що, правда, нічим не зарадило частині, оскільки вже до кінця 2006 р. вона теж була розформована. Нарукавний знак 806 опз містить зображення антени станції космічного зв'язку, символи військ зв'язку (перехрещені стріли та емблему на окремому фігурному щиті) та напис двома рядками «полк зв'язку Уманський», на окремому щитку - цифри «806». Представлений варіант розроблений для камуфльованої форми одягу. Повсякденний варіант мав аналогічне зображення на червоному полі щита, обрамленого синьою смужкою. Знак 806 опз є точною копією знаку 120 брз, за винятком напису з назвою частини. Нарукавний знак 120 брз існував лише у кольоровому варіанті (для повсякденної та парадно-вихідної форми одягу).
 |
| Нарукавний знак 1615 окремого начального батальйону зв"язку для парадно-вихідної форми одягу |
Зразок 3 - нарукавний знак 1615 окремого навчального батальйону зв'язку. Місце дислокації частини від часу створення до розформування - селище Жовтень Біляївського району Одеської області. На червоному полі щита з заокругленими кутами - зображення фігурної стрічки жовтого кольору з написом «навчальний батальйон зв'язку», нижче - Малий державний герб України, під ним - розгорнута книга зі скороченою назвою частини. Під зображенням книги розміщена стрічка у кольорах Державного прапора України, видозміна емблеми військ зв'язку, нижче напис «ПівдОК». Обабіч книги розташовані напрямлені вгору блискавки. Як бачимо, характерною деталлю цього нарукавного знаку (а також вона міститься на нарукавних знаках багатьох навчальних закладів та підрозділів ЗС України7) є розгорнута книга, як символ учбового призначення частини. Порівняння зовнішнього вигляду наведених зразків дозволяє зробити висновок, що розробкою цих нарукавних знаків займались різні люди, оскільки жодної спільної риси знаки не мають. На нашу думку, символи 2 опз, 806 опз та 1615 онбз не відповідають своєму завданню - стилізовано викладати інформацію про історію, бойове призначення, організаційну підпорядкованість частини. Більше того, наведені зразки свідчать про повну відсутність узгодженого керівництва процесом створення символіки військових частин принаймі в межах управління зв'язку ПівдОК. Адже за логікою, однорідні елементи одного органу військового управління мали б бути створені за певною мірою єдиним, встановленим вищим штабом, зразком, чого ми не бачимо. Оприлюднені у цьому матеріалі нарукавні знаки представляють лише першу частину запланованого циклу публікацій символіки частин зв'язку Південного ОК. Підготовка подальших розробок у цій галузі триває. У перспективі ми бачимо своїм завданням продовжити публікацію важливих джерел військово-історичної емблематики - нарукавних знаків військових частин, що має допомогти у створенні широкої джерельної бази подібних досліджень і закласти підвалини для переходу до заснованих на аналізі та синтезі наукових праць.
Примітки:
1. Енциклопедія історії України. - Вид. 2-е. - Т. 3. - К., 2005. - С. 31; Похлебкин В.В. Международная символика и эмблематика. - М., 1989. - С. 7; Специальные исторические дисциплины. - К., 1992. - С. 67.
2. Наказ Міністра оборони України № 150 «Про введення в дію Правил носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України» від 12 червня 1995 р.; Правила носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України. - К., 1995. - 144 с.; Указ Президента України № 594/2001 «Про символіку Державної Прикордонної служби України» від 7 серпня 2001 р.
3. Символіка Прикордонних військ України // Військово-історичний альманах (далі - ВІА). Ч. 4. - К., 2002.
4. В.К. Військово-морська символіка України в нарукавних знаках // ВІА. Ч. 6. - К., 2003.
5. Царенко М. Символіка Військово-повітряних Сил України // ВІА. Ч. 1. - К.,2000.
6. Військова символіка України. Нарукавні знаки (1992-1999). - К.,1999.
7. Царенко М. Вказ. праця. - С. 125.